‏ 1 Corinthians 7

А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. 1Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить люди́на, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. 2Хіба ви не знаєте, що ваше тіло — то храм Духа Святого, що живе Він у вас, Якого від Бога ви маєте, і ви не свої? 3Бо дорого ку́плені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своє́му та в дусі своє́му, що Божі вони! 4

Про подру́жнє життя

5А про що ви писали мені, то добре було б чоловікові не дотикатися жінки. 6Але щоб уни́кнути розпусти, нехай кожен муж має дружи́ну свою, і кожна жінка хай має свого чоловіка. 7Нехай віддає́ чоловік своїй дружи́ні потрібну любов, так же само й чоловікові дружи́на. 8Дружи́на не володіє над тілом своїм, але чоловік; так же само й чоловік не володіє над тілом своїм, але дружи́на. 9Не вхиляйтесь одне від о́дного, хібащо дочасно за згодою, щоб бути в пості́ та молитві, та й схо́дьтеся зно́ву докупи, щоб вас сатана́ не споку́шував вашим нестри́манням. 10А це говорю́ вам як раду, а не як нака́за. 11Бо хо́чу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, — один так, інший так. 12Говорю́ ж неодруженим і вдо́вам: добре їм, як вони позостануться так, як і я. 13Коли ж не втри́маються, — нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпаля́тися. 14А тим, що побрались, наказую не я, а Госпо́дь: Нехай не розлуча́ється дружи́на з своїм чоловіком! 15А коли ж і розлу́читься, хай зостається незамі́жня, або з чоловіком своїм хай поми́риться, — і не відпускати чоловікові дружи́ни! 16Іншим же я говорю́, не Госпо́дь: коли який брат має дружи́ну невіруючу, і згідна вона жити з ним, — нехай він не лишає її. 17І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, — нехай не лишає його. 18Чоловік бо невіруючий освячується в дружи́ні, а дружи́на невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були́ б ваші діти, тепер же святі. 19А як хоче невіруючий розлучи́тися, хай розлу́читься, — не нево́литься брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру. 20Звідки знаєш ти, дружи́но, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружи́ни?

Будь тим, чим ти покликаний

21Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призна́чив, як Госпо́дь покликав його. І так усім Церква́м я наказую. 22Хто покликаний був в обрі́занні, — нехай він того не цурається; чи покликаний хто в необрі́занні, — нехай не обрі́зується. 23Обрі́зання ніщо, і ніщо необрі́зання, а важли́ве — дотри́мування Божих заповідей. 24Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покли́каний був. 25Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то ви́користай краще це. 26Бо покликаний в Господі раб — визволе́нець Господній; так само покликаний і визволе́нець — він раб Христа. 27Ви дорого ку́плені, — тож не ставайте рабами людей! 28Браття, кожен із вас, в якім стані покли́каний був, хай у тім перед Богом лишається!

Вихід заміж дівчат

29Про дівчат же не маю нака́зу Господнього, але даю раду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним. 30Отож за суча́сного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так. 31Ти зв'язаний з дружи́ною? Не шукай розв'я́зання. Розв'язався від дружи́ни? Не шукай дружи́ни. 32А коли ти й оже́нишся, то не згрішив; і як дівчина заміж пі́де, — вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас. 33А це, браття, кажу́ я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружи́н, були, як ті, що не мають, 34а хто плаче, — як ті, хто не плаче, а хто тішиться, — як ті, хто не тішиться; і хто купує, — як би не набули́, 35а хто цьогосвітнім кори́стується, — як би не кори́стувались, бо минає стан світу цього́. 36А я хо́чу, щоб ви безклопі́тні були́. Неодру́жений про речі Господні клопо́четься, як догодити Господе́ві, 37а одру́жений про речі життє́ві клопочеться, як догодити своїй дружи́ні, 38і він поділений. Незамі́жня ж жінка та дівчина про речі Господні клопо́четься, щоб бути святою і тілом, і духом. А замі́жня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові. 39А це я кажу́ вам самим на пожиток, а не щоб сильце́ вам накинути, але щоб пристойно й горли́во держались ви Господа. 40А як ду́має хто про дівчину свою, що со́ромно, як вона переросте́, і так мала б лишатись, нехай робить, що хоче, — не згрішить: нехай за́між вихо́дять.